ВЕТЕРАН БОРОТЬБИ З ПОЛЬЩЕЮ
Микола Свистун, якому інкримінують масові злочини проти польського населення у Здолбунівському повіті на Волині, є ветераном боротьби проти Польщі та польськості у Східній Малопольщі та Волині. Ще у 1928 році, перед створенням Організації Українських Націоналістів, вступив до Української Військової Організації, щоб мати змогу займатися терористичною діяльністю проти структур Польської держави. Як запеклий націоналіст, він був одним із організаторів ОУН-УПА на Волині та реалізатором «очищення» її від польського населення.
Микола Свистун народився 1912 року в селі Ордув, поблизу Радзехува, у східній Малопольщі Львівського воєводства. Про його родину відомо небагато, але вона, мабуть, була сильно націоналістичною, оскільки Свистун у 16 років вступив до Української Військової Організації для боротьби проти польської держави. Це була терористична організація, заснована в 1920 році, яка спеціалізувалась на підпалі садиб, складів і державних будівель, а також на вбивствах високопоставлених осіб. У 1929 р. молоді діячі цієї організації створили Організацію Українських Націоналістів, яка відрізнялася від УВО головним чином фанатизмом і дисциплінованістю. За прикладом італійсько-німецько-фашистських боївок ОУН розгорнула хвилю терору в 1930-34 рр., яку легальні українські діячі засудили, визнавши, що ОУН призвела до знищення українських здобутків і шкодила всьому народу.
Микола брав участь у цій кампанії терору Свисток. Він підпалив будівлі, розібрав залізничні колії, зруйнував мости та телефонні лінії. Він також поширював гасла із закликами до «вигнання ляхів за Сан». У серпні 1939 року він постав перед судом, який засудив його до довічного ув’язнення за тероризм. Після початку війни у вересні 1939 р. звільнений. Повернувся до рідного села, але мусив тікати від радянської влади, тому виїхав до Кракова, який був окупований німцями.
Там він одразу опинився під крилом Бандери, який створив свою фракцію та за допомогою німців організував, вишколив та озброїв власні формування. Створив Службу Безпеки ОУН, яка займалася боротьбою та вбивством політичних опонентів. Можна припустити, що Свистун прибув в Україну разом з однією з процесійних груп. Він одразу взявся за створення структур ОУН. Став окружним провідником у Берестечку та околицях.
Спочатку діяльність ОУН зводилася до створення громадянської міліції, члени якої носили синьо-жовті пов’язки на рукавах і приколювали на кашкети тризуби. Лише з них ОУН набирала своїх членів і частину скеровувала до створеної німцями української допоміжної поліції.
В усьому повіті полякам вдалося створити лише один осередок самооборони, у Вітольдівці під Острогом, який зумів захиститися від нападів бандерівців. Решта, якщо вони не сховалися в містах, були вбиті. Злочини проти польського населення вчиняли українці, які належали до Здолбунівського куреня на чолі з Миколою. Свистун «Ясен».
Чим займалася сотня, що входила до курні «Ясень», можна визначити на підставі звітів групи «Богуна», опублікованих у Літописі УПА. У тому від 31 грудня 1943 р. автор стверджує: «Числа 2/12 Цимбала здійснила атаку на Нове Місто-Острог. Чотири лакейські пункти знищено, багато різного майна придбано (в тому числі багато шкур), а майно вивезено».
У звіті не згадується, що під час цього «сплеску» бандерівці вбили Маркевича, його сина Станіслава з невісткою Текляю та їхньою дочкою, а також тещу Маркевича-старшого Іполиту Мельштинську та її сина Болеслава в Новому місті Острозького повіту. Викрали Дануту Семенюк, яка ночувала в сім’ї Маркевичів. В іншій хаті УПА вбила двох жінок із родини Масловських.
Серед своїх успіхів курник «Ясеня» зазначає й півтораденну окупацію Острога в січні 1944 р. Її автор бреше. Куреню «Ясеня» вдалося вторгнутися в передмістя і вбити 38 поляків на вулиці Татарській. Після вступу совєтів на Волинь на базі його куреня було створено групу «Холодний Яр», командиром якої він став.
Свистун хотів повести групу на схід, щоб мітингом стимулювати місцеві райони до опору Червоній Армії. Совєти, звісно, не мали бажання дозволити «Ясеню» будь-який рейд на схід. Разом із своїм відділом його забрали в котел під Гурбами, УПА були змушені прийняти бій, що внаслідок цього поклало початок ліквідації великих груп УПА на Волині.
Окремим частинам вдалося вирватися з оточення, але вони постійно переслідувалися і з кожним днем зменшувалися. Микола Свистуну вдалося пробратися в Клеванські ліси.
У липні 1944 року брав участь в установчому з’їзді Національно-визвольної революційної організації в Дермані. Ця організація ще не запрацювала. Сам «Ясен», оточений спецгрупою НКВС у лісі під Дубно, розірвався від гранати. Він знав, що на нього чекає, якщо він потрапить до рівненських слідчих.
Марек Андрійович Копровський – Кати Волині. Найкривавіші геноциди поляків. Видавництво «Репліка».
Język polski:
WETERAN WALKI Z POLSKĄ
Mykoła Swistun, którego konto obciążają masowe zbrodnie popełnione na ludności polskiej w powiecie zdołbunowskim na Wołyniu, to weteran walki z Polską i polskością w Małopolsce Wschodniej i na Wołyniu. Jeszcze w 1928 r., przed utworzeniem Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów, wstąpił do Ukraińskiej Organizacji Wojskowej, by móc zajmować się terrorystyczną działalnością przeciw strukturom państwa polskiego. Jako zażarty nacjonalista był jednym z organizatorów OUN-UPA na Wołyniu i realizatorem „oczyszczania” go z ludności polskiej.
Mykoła Swistun urodził się w 1912 r. we wsi Ordów, niedaleko Radziechowa, w Małopolsce Wschodniej w województwie lwowskim. Niewiele wiadomo o jego rodzinie, ale musiała być mocno nacjonalistyczna, skoro Swistun już w wieku 16 lat wstąpił do Ukraińskiej Organizacji Wojskowej, by walczyć z państwem polskim. Była to, utworzona w 1920 r., terrorystyczna organizacja, specjalizująca się w podpalaniu folwarków, magazynów i budynków państwowych i zamachach na wysokich dostojników. W 1929 r. młodzi działacze tej organizacji powolali Organizację Ukraińskich Nacjonalistów, która od UWO odróżniała się przede wszystkim fanatyzmem i dyscypliną. Wzorując się na włoskich i niemieckich bojówkach faszystowskich, OUN wznieciła w latach 1930-34 falę terroru, potępioną przez legalny aktyw ukraiński, który uznał, że OUN prowadzi do zniszczenia dorobku ukraińskiego i wyrządza krzywdę całemu narodowi.
W tej kampanii terroru brał udział Mykoła Swistun. Podpalał zabudowania, rozkręcał tory kolejowe, niszczył mosty i linie telefoniczne. Kolportował też hasła wzywające do „wygnania Lachów za San”. W sierpniu 1939 r. stanął przed sądem, który za terroryzm skazał go na dożywotnie więzienie. Po wybuchu wojny we wrześniu 1939 r. wyszedł na wolność. Wrócił do rodzinnej wsi, ale musiał uciekać przed Sowietami, wyjechał więc do Krakowa okupowanego przez Niemców.
Tam trafił od razu pod skrzydła Bandery, który formował swoją frakcję i korzystając z pomocy Niemców, organizował, szkolił i zbroił własne formacje. Utworzył Służbę Bezpeky OUN, która zajmowała się zwalczaniem i mordowaniem przeciwników politycznych. Przypuszczać można, że na Ukrainę Swistun przybył razem z jedną z grup pochodowych. Od razu przystąpił do tworzenia struktur OUN. Został okręgowym prowidnykiem w Beresteczku i okolicy.
Początkowo aktywność OUN sprowadzała się do tworzenia milicji obywatelskiej, której członkowie nosili na rękawach niebiesko-żółte opaski i przypinali tryzuby do czapek. Dopiero z nich OUN werbowała swych członków i część kierowała do tworzonej przez Niemców ukraińskiej policji pomocniczej.
W całym powiecie Polakom udało się utworzyć tylko jeden ośrodek samoobrony, w Witoldówce koło Ostroga, który zdołał się obronić przed atakami banderowców. Reszta, jeśli nie schroniła się w miasteczkach, został zamordowana. Zbrodni na ludności polskiej dokonywali Ukraińcy należący do kurenia zdołbunowskiego, na czele którego stał Mykoła Swistun „Jasień”.
Czym zajmowały się sotnie wchodzące w skład kurenia „Jasienia”, można ustalić na podstawie raportów Grupy „Bohun”, publikowanych w Litopysie UPA. W tym z 31 grudnia 1943 r. autor stwierdza: „2/XII oddział Cymbała przeprowadził naskok na Nowe Miasto-Ostróg. Zniszczono cztery lackie punkty, zdobyto dużo różnego majątku (w tym furę skór), zabrano chudobę”.
Raport nie wspomina, że w czasie tego „naskoku” banderowcy zamordowali w Nowym Mieście, dzielnicy Ostroga, Markiewicza, jego syna Stanisława z synową Teklą i ich córką oraz teściową Markiewicza-seniora Hipolitę Melsztyńską i jej syna Bolesława. Uprowadzona została nocująca u Markiewiczów Danuta Semeniuk. W innym domu upowcy zamordowali dwie kobiety z rodziny Masłowskich.
Wśród swoich sukcesów kureń „Jasienia” wylicza też w raportach zajęcie na półtorej doby Ostroga w styczniu 1944 r. Jego autor kłamie. Kureniowi „Jasienia” udało się wtargnąć na przedmieścia miasta i zamordować przy ulicy Tatarskiej 38 Polaków. Po wkroczeniu Sowietów na Wołyń, na bazie jego kurenia, utworzono zgrupowanie „Chołodnyj Jar”, którego został dowódcą.
Swistun chciał wyprowadzić zgrupowanie na wschód, by poprzez rajd pobudzić tamtejsze obwody do stawiania oporu Armii Czerwonej. Sowieci nie mieli oczywiście najmniejszej ochoty pozwolić „Jasieniowi” na żaden rajd na wschód. Wraz ze swoim oddziałem został wzięty pod Hurbami w kocioł, upowcy byli zmuszeni przyjąć bitwę, która w konsekwencji zapoczątkowała likwidację wielkich zgrupowań UPA na Wołyniu.
Części oddziałów udało się przebić z okrążenia, ale były stale ścigane i topniały z dnia na dzień. Mykoła Swistun zdołał przemknąć do lasów klewańskich.
W lipcu 1944 r. wziął udział w zjeździe założycielskim Narodowo-Wyzwoleńczej Rewolucyjnej Organizacji w Dermaniu. Organizacja ta nie zdążyła podjąć działalności. Sam „Jasień”, otoczony przez specgrupę NKWD w lesie koło Dubna, rozerwał się granatem. Wiedział, co go czeka, jeżeli dostanie się w ręce śledczych w Równem.
Marek A. Koprowski –Kaci Wołynia. Najkrwawsi ludobójcy Polaków. Wydawnictwo Replika
