ДОЖИВ ДО ГЛИБОКОЇ СТАРОСТІ
Курінний – Брись Олексій Семенович «Остап», підлеглі якого брали участь у розстрілі населення Горохівського району, загинув відносно недавно, у 2015 році у Львові. Він лише трохи спокутував свої злочини. Як командир куреня, він відповідає за його діяльність у Горохівському повіті – особливо за злочини, скоєні під час кривавої неділі 11 липня 1943 року, символом якої став напад УПА на вірних, що молилися в церкві в Киселині.
Олексій Семенович Брись народився 1921 року в селі Рачин, ґміна Підберезьке Гороховського повіту на Волині. Це було велике українське село, що налічувало 47 дворів і в якому проживало 463 особи. Про його родину відомо небагато. Мав двох братів, а батьки, як і всі місцеві українці, вели господарство. Мабуть, вона була досить заможною, бо родина Брись мала кошти для навчання дітей.
Після закінчення польської школи в рідному селі Олексій Навчання Семенович розпочав у Горохівській гімназії. У зв’язку з початком війни склав випускні іспити в радянській десятирічці. Потім розпочав навчання на фельдшерському відділі Медичного інституту, створеного радянською у Львові. Він встиг закінчити лише перший курс, поки німці не напали на СРСР і Брись мусив повернутися додому.
Коли німці дозволили відкривати українські школи, Брись одразу ж долучився до створення гімназії в Горохові. Викладав там фізкультуру, але недовго, бо німці швидко зрозуміли, що ОУН ставиться до цього закладу як до кадрової школи, і наказали його закрити.
Потім, за рекомендацією ОУН, Брись почав працювати в Повітовій конторі праці. Дуже швидко він потрапив у прихильність директорки в Горохові і почав використовувати посаду згідно з настановами ОУН. Завдяки цьому канцелярія відправляла на примусові роботи до Німеччини поляків, а не українців, які становили основну групу населення, додатково зменшуючи силу і без того слабкого польського елементу в повіті.
12 вересня 1942 року Брись на псевдо «Остап» пішов у підпілля і очолив один із куренів. Для УПА район Горохова мав велике значення. Українці становили більшість його мешканців — аж 84 тисячі. Їх відсоток склав 69 відсотків. Стратегічною метою УПА було якомога швидше захопити територію шляхом винищення польського населення. Це було не складне завдання. Полюси не утворювали щільних скупчень. Вони мешкали серед сусідів-українців у 201 місті з 236 існуючих, тому були легкою здобиччю українських злочинців. Усю цю справу, як комендант, відповідальний за повіт, координував Олексій Семенович Брись «Остап», який, як і керівництво організації, несе повну відповідальність за винищення польського населення.
Вбивства польського населення почалися вже навесні 1943 р. Найбільша інтенсивність припала на липень-серпень. Свою головну масову атаку УПА здійснила у Криваву неділю 11 липня 1943 року. Тоді вона вразила найбільші польські громади. За попередніми оцінками польського підпілля, тоді загинуло тисяча поляків. Швидко виявилося, що ці цифри сильно занижені. Вбивства польського населення тривали не тільки впродовж серпня, але й протягом наступних місяців, аж до приходу совєтів у 1944 р. Загалом, згідно зі свідченнями очевидців, у Горохівському повіті внаслідок акції, якою керував і керував місцевий командир УПА, загинуло 3322 поляки. Ця цифра, однак, здається, не відображає кількості польських громадян, убитих українськими резунами. Українці вбивали всіх, включно з дітьми. Звичайно, Олексій Семенович Брись «Остап» не брав особистої участі у всіх злочинах. Його сотники, поділені на чоти, напали одночасно на декілька міст і, убивши їх, рушили далі. Брись був спійманий патрулем російської «Разведки» в 1944 році і відразу вивезений у тил.
Під час слідства йому довелося з самого початку співпрацювати і надавати НКВС цінну інформацію, оскільки 13 серпня 1944 року Військовий трибунал 1-го Українського фронту засудив його до 10 років виправно-трудових таборів. Під час війни це було найнижче покарання, яке отримували підозрювані у вчиненні злочину проти радянської влади.
У таборі Брись відбув лише частину покарання. Його звільнили одразу після смерті Сталіна. Багато років, аж до розпаду Радянського Союзу, жив у Росії. У 90-х роках почав активно працювати на підприємстві «Україна» у Воркуті. Він став заступником голови. Був також учасником І Конгресу українців Росії. У 1994 році прокуратура Волинського району реабілітувала Брися, зазначивши, що він за невинуватість відбув 9 років таборів. Злочини, вчинені ним проти польського населення, не бралися до уваги. Було визнано, що він очищав від польських окупантів лише один із повітів Волині – так стверджують бандерівські джерела.
Марек Андрійович Копровський – Кати Волині. Найкривавіші геноциди поляків. Видавництво «Репліка».
Język polski:
OŁEKSIJ SEMENOWYCZ BRYŚ
DOŻYŁ SĘDZIWEGO WIEKU
Kurinnyj – Bryś Ołeksij Semenowycz „Ostap”, którego podwładni uczestniczyli w wyrżnięciu ludności w powiecie horochowskim, zmarł stosunkowo niedawno, bo w 2015 r. we Lwowie. Tylko w niewielkim stopniu odpokutował za swoje zbrodnie. Jako dowódca kurenia ponosi odpowiedzialność za jego działalność na terenie powiatu horochowskiego – zwłaszcza zaś za zbrodnie dokonane podczas krwawej niedzieli 11 lipca 1943 r., której symbolem stał się napad UPA na wiernych modlących się w kościele w Kisielinie.
Ołeksij Semenowycz Bryś przyszedł na świat w 1921 r. we wsi Raczyn, w gminie Podberezie, w powiecie horochowskim na Wołyniu. Była to duża ukraińska wieś, składająca się z 47 gospodarstw i zamieszkała przez 463 osoby. Niewiele wiadomo o jego rodzinie. Miał dwóch braci, a rodzice, podobnie jak wszyscy tutejsi Ukraińcy, zajmowali się prowadzeniem gospodarstwa. Musiało być ono nieźle prosperujące, bo Brysiowie posiadali środki na kształcenie swoich dzieci.
Po ukończeniu polskiej szkoły w rodzinnej wsi Ołeksij Semenowycz rozpoczął naukę w gimnazjum w Horochowie. Ze względu na wybuch wojny maturę zdawał już w radzieckiej dziesięciolatce. Następnie rozpoczął studia na wydziale felczerskim Instytutu Medycznego utworzonego przez Sowietów we Lwowie. Zdołał ukończyć tylko pierwszy kurs, zanim Niemcy zaatakowali ZSRR i Bryś musiał wracać do domu.
Kiedy Niemcy pozwolili otworzyć szkoły ukraińskie, Bryś od razu zaangażował się w stworzenie w Horochowie gimnazjum. Uczył w nim wychowania fizycznego, jednak niezbyt długo, bo Niemcy szybko się zorientowali, że placówkę tę OUN traktuje jako szkołę kadr i polecili ją zamknąć.
Wtedy, już z polecenia OUN, Bryś zaczął pracować w Powiatowym Urzędzie Pracy. Bardzo szybko wkradł się w łaski naczelniczki w Horochowie i zaczął wykorzystywać stanowisko zgodnie z wytycznymi OUN. Dzięki temu urząd wysyłał do pracy przymusowej w Niemczech nie Ukraińców, stanowiących główną grupę ludności, a Polaków, dodatkowo zmniejszając siłę i tak już słabego w powiecie żywiołu polskiego.
12 września 1942 r. Bryś, pod pseudonimem „Ostap”, przeszedł do podziemia i objął dowództwo nad jedną z kureni. Dla UPA powiat horochowski miał duże znaczenie. Ukraińcy stanowili w nim większość mieszkańców, bo aż 84 tysiące. Ich odsetek wynosił 69 procent. Celem strategicznym UPA było jak najszybsze opanowanie terenu poprzez wyrżnięcie ludności polskiej. Nie było to trudne zadanie. Polacy nie tworzyli zwartych skupisk. Mieszkali wśród ukraińskich sąsiadów w 201 miejscowościach na 236 istniejących, byli więc łatwym łupem dla ukraińskich zbrodniarzy. Całość, jako komendant odpowiadający za powiat, koordynował Ołeksy Semenowycz Bryś „Ostap”, który – tak samo jak kierownictwo organizacji – za rzeź ludności polskiej ponosi całkowitą odpowiedzialność.
Mordy ludności polskiej zaczęły się już wiosną 1943 r. Ich największe nasilenie nastąpiło w lipcu i sierpniu. Głównego, masowego uderzenia UPA dokonała podczas krwawej niedzieli 11 lipca 1943 r. Uderzyła wtedy na największe polskie skupiska. Ze wstępnych ocen polskiego podziemia wynikało, że zginęło wówczas tysiąc Polaków. Szybko się okazało, że dane te są mocno niedoszacowane. Mordy ludności polskiej trwały nie tylko przez cały sierpień, ale w trakcie następnych miesięcy, aż do wkroczenia Sowietów w 1944 r. Ogółem, na podstawie relacji świadków, szacuje się, że w powiecie horochowskim w wyniku akcji skierowanej i nadzorowanej przez miejscowego komendanta UPA zginęło 3322 Polaków. Cyfra ta jednak nie oddaje, jak się wydaje, ilości polskich obywateli zamordowanych przez ukraińskich rezunów. Ukraińcy mordowali wszystkich, także dzieci. Oczywiście Ołeksij Semenowycz Bryś „Ostap” nie uczestniczył we wszystkich zbrodniach osobiście. Jego sotnie, podzielone na czoty, uderzały na kilkanaście miejscowości jednocześnie i po ich wymordowaniu, szły dalej. Bryś został złapany przez patrol rosyjskiej razwiedki w 1944 roku i natychmiast odstawiony na tyły.
Podczas śledztwa musiał od początku współpracować i udzielić NKWD cennych informacji, bo Wojskowy Trybunał 1. Ukraińskiego Frontu skazał go 13 sierpnia 1944 r. na 10 lat robót poprawczych w obozie pracy. W czasie wojny była to najniższa kara, jaką otrzymywał każdy podejrzany o popełnienie przestępstwa przeciwko władzy radzieckiej.
Bryś odsiedział w łagrze tylko część wyroku. Zwolniono go zaraz po śmierci Stalina. Przez długie lata, aż do rozpadu Związku Radzieckiego, mieszkał w Rosji. W latach 90. zaczął aktywnie działać w towarzystwie „Ukraina” w Workucie. Został zastępcą przewodniczącego. Był też uczestnikiem I Kongresu Ukraińców w Rosji. W 1994 r. prokuratura Obwodu Wołyńskiego zrehabilitowała Brysia, stwierdzając, że dziewięć lat odsiedział w łagrze za niewinność. Popełnionych przez niego zbrodni przeciwko ludności polskiej nie wzięto pod uwagę. Uznano, że oczyszczał tylko jeden z powiatów Wołynia z polskich okupantów – banderowskie źródła tak właśnie stawiają tę sprawę.
Marek A. Koprowski –Kaci Wołynia. Najkrwawsi ludobójcy Polaków. Wydawnictwo Replika
